Мова, що стала зброєю. 21 лютого – день рідної мови

    Мову вбити неможливо, бо вона не має тіла. Вона - душа, а душа, як відомо, - безсмертна. Коли вбивають носіїв мови - з ними помирає і мова. Важко зараз сказати, яка ще мова світу піддавалася таким тортурам, як наша. І тому в День материнської мови ми маємо що сказати! 

   Росія віками хотіла стерти її з лиця землі, аби згодом не стало і держави. Але наша рідна українська мова не лише вижила, а й дала окупантам по зубах та пішла у потужний контрнаступ. Українська мова стала зброєю, символом спротиву та лінією оборони у час повномасштабної війни з Росією, а також, як важливо підтримувати це мовне багаття завжди і всюди.

Як тільки загарбницький російський чобіт ступив на нашу землю, чимало українців почали відмовлятися від мови окупанта та агресора. У багатьох містах нашої держави активно організовували мовні клуби, гуртки та різноманітні марафони, а з бібліотек і книгарень почали масово викидати російськомовні книги. В окремих університетах, як от в Могилянці, навіть заборонили спілкування російською.

Чимало відомих людей також показово перейшли на українську, аби не мати нічого спільного з російськими катами. Україна все впевненіше та більшими кроками почала йти шляхом дерусифікації. За даними опитування, від 24 лютого 2022 року, 42% людей стали більше спілкуватися українською, 14% – повністю перейшли на державну мову.

 Мова стала не лише засобом комунікації, а й маркером ідентичності, а оборона мовних кордонів – одним з наріжних каменів нашої цілісності та суверенітету. Українська нація сформована українською мовою. Саме мова відрізняє нас від інших народів, передусім від росіян. Вони вже понад три століття намагаються знищити українську мову, бо вона об'єднує своїх носіїв в самостійну, незалежну від них спільноту.

У час повномасштабної війни українська мова стала символом спротиву агресору на окупованих територіях. Попри зусилля імперців, українська мова вистояла. Як основа української культури й ідентичності вона стала потужним джерелом опору загарбницьким намірам росіян. У той час, коли російська мова була частиною "русского міра", який приніс смерть та знищення на українську землю, українська стала маркером, кодом розрізнення "свій-чужий".  

Українська мова також рятує життя на фронті, доводять наші захисники. Воїни в темряві не ідентифікують людину і, якщо чують російську мову, готові стріляти, адже можуть подумати, що перед ними – ворог.

Нічим не виправдана жорстока війна, яку чинять росіяни на нашій землі, змінили й ставлення українців до російської мови. Вона вже ніколи не матиме того впливу, якого досягла в колоніальний період.  Тож, як би росіяни не намагалися знищити українську мову, переконуючи, що її не існує чи вона – "наречіє", українці і помалу весь світ бачить: наша мова – символ української нації, феномен її культури, наша зброя, код спротиву і лінія оборони. І у майбутньому, без сумніву, стане мовою успішних, розумних і незламних людей.

А хто ще в процесі переходу на рідну, ось вам прості кроки до своєї мови:

Ø Вчитися, не боятися робити помилок, запитувати, цікавитися.

Ø Читати книжки українською мовою, дивитися фільми українською мовою, слухати українську музику.

Ø Писати українською мовою в соцмережах.

Ø Знайти друзів, які хочуть перейти на українську, взаємно мотивувати.

Ø Запровадити українську в родині, вчитися разом.

Ø З незнайомими людьми, в магазинах, на касах, у сфері обслуговування говорити українською мовою.

Ø Говорити з друзями українською мовою.

Ø Говорити на роботі українською мовою.

Ø Налаштувати українською мову сайтів та техніки.

Ø Творити український простір.

Ø Підтримувати українську культуру та медіа.

Ø Запросити інших робити те саме.

Ми, українці, можемо все! Історія - найпереконливіше цьому свідчення. 
Отож з Днем нашої мови, мови вільного і безстрашного народу!