Щороку
восени відзначають День української писемності та мови – у пам'ять про святого Нестора Літописця.
Дізнайтеся,
коли з'явилось це свято, про що воно, чому наразі відзначаємо його 27 жовтня, а
також як розвивалася писемність на території України та які найдавніші пам'ятки
української мови…
Коли й
навіщо з'явився День української писемності та мови
Свято
започаткували 6 листопада 1997 року. Тодішній президент України Леонід Кучма
підтримав ініціативу громадських організацій та видав указ № 1241/97 «Про День
української писемності та мови». До 2023 року його відзначали
9 листопада – у день вшанування пам'яті
преподобного Нестора Літописця – за
юліанським календарем, за яким церква жила донедавна.
Хто такий
Нестор Літописець
Нестор
(1056–1114) – монах
Києво-Печерської лаври. Вважається, що саме він є автором першої писемної
історії українських земель – «Повісті
врем'яних літ». ЇЇ створили в XI – на початку
XII століття Нестор та інші літописці. Вона починається з порушення проблеми «Звідки
пішла Руська земля і хто в ній найперший почав правити». Пам'ятка не збереглася
до нашого часу, але існує в Лаврентіївському та Іпатіївському списках – коли пам'ятку переписали, на той
час це було своєрідне «перевидання» рукописних творів.
Доктор історичних наук Михайло Брайчевський називає Нестора одним з найвизначніших письменників раннього європейського середньовіччя. А з «Повістю врем'яних літ» пов'язують початок історії української літератури.
Як виникла
кирилиця
Писемність слов'янам створили Кирило та Мефодій. До нас не дійшли писемні пам'ятки періоду безпосередньої діяльності Кирила і Мефодія – другої половини IX століття. У ту епоху князь Ростислав, що очолював Великоморавське князівство, звернувся до імператора Візантії Михаїла з проханням прислати вчителів, які знають слов'янську мову, щоб його народові переклали Святе Письмо. Візантії було важливо поширити на Захід свій вплив. У 863 році за дорученням імператора брати Кирило і Мефодій вирушили до Моравії. Вони добре знали мову слов'ян. На основі грецького алфавіту, враховуючи фонетичний лад слов'янської мови, Кирило спершу створив глаголицю, а кирилицю розробили вже його учні – найімовірніше, в Східній Болгарії.
Кирилиця
пізніше лягла в основу сучасних східнослов'янських та болгарського, сербського,
македонського алфавітів, а глаголиця поступово вийшла з ужитку. Тим часом
кирилиця поширилася на захід і північний захід, а з XI століття стала основним
алфавітом слов'ян.
Найдавніші
пам'ятки кирилиці
Найдавнішою
з нині відомих датованою пам'яткою кирилиці є напис 931 у скельному монастирі
біля с. Крепча в Болгарії. Найдавніші пергаментні кириличні рукописи: Савина книга
(Савине Євангеліє) кін. X – поч. XI
ст., Супрасльський збірник XI ст. та Енинський апостол XI ст.
Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє 1056–1057 років створення. Остромирове Євангеліє писав киянин дяк Григорій на замовлення Остромира – з київського боярського роду. Книга вважається пам'яткою української мови, засвідчує її риси.
Інші
українські найдавніші писемні пам'ятки:
o
монети князя Володимира 988–1015 років;
o
підпис 1063 року Анни, дочки князя Ярослава Мудрого – королеви Франції;
o
Тмутороканський напис (на мармуровій плиті) 1068 року;
o
післямови дяка Івана до Ізборників Святослава 1073 та 1076 років й
власне самі Ізборники.
o графіті Софії Київської.
Джерела
вивчення української мови XIV–XV століття – це, насамперед,
ділова документація – грамоти з
різних українських територій, а також ораторсько-проповідницька проза,
переклади окремих частин Біблії.
Кирилиця
міняла свій вигляд впродовж історії
З XIV століття поширився півустав. Це було зумовлено прискоренням писання, адже потреба в книжках збільшувалася. Півуставне письмо лягло в основу кириличних друкарських шрифтів
А ще
потрібно було швидко писати документи, ділові папери – так наприкінці XIV століття
виник скоропис. Зі скоропису розвинувся курсив – сучасне ручне письмо, де всі
букви пов'язані лініями. В XIV столітті з'явилася й орнаментальна в'язь
у заголовках.
Перші
друковані видання в Україні
Найдавніша
відома друкована книжка українця – трактат
Юрія Дрогобича (1483). Перші книги кириличним шрифтом надрукував Швайпольт
Фіоль у Кракові (дві з них датовані 1491 роком). Імовірно, замовниками Фіоля
були українські культурні діячі. Книги для Білорусі й України видавав
білоруський першодрукар Франциск Скорина у Празі (Біблія, 1517–1519) і Вільнюсі
(молитовник «Мала подорожна книжка» 1522, «Апостол» 1525).
Нарешті, Іван
Федоров, який до того працював у Москві, видав у Львові перші друковані
книги: «Апостол» (1574) та «Буквар».
Потім же
князь Василь-Костянтин Острозький заснував Острозьку друкарню, в якій Федоров
продовжував друкувати книжки для освіти.
«Апостол» з
колекції «Рідкісні видання» Нью-Йоркської публічної бібліотеки
Зміна дати
святкування
З 2023 року День української писемності відзначають 27 жовтня з огляду на перехід Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський стиль календаря. ПЦУ перейшла на новоюліанський календар із 1 вересня.
За традицією в це свято щороку пишуть Радіодиктант національної єдності. Коли та де його можна послухати й написати, читайте тут: https://promovu2024.blogspot.com/2024/10/2024.html
Коментарі
Дописати коментар