Боротьба триває. Українська мова під час війни

 

«Слово, моя ти єдиная зброє…». Ця цитата Лесі Українки, затерта до дірок у незліченних шкільних творах і офіційних промовах, саме в перші тижні широкомасштабної війни наповнилася для багатьох справжнім змістом. Хай це зброя в нас далеко не єдина, і, вочевидь, не найпотужніша, проте слово таки надається до бойового застосування.

Після 24 лютого 2022 року життя кожного з нас змінилося: у когось – більше, у когось – менше, щось стало іншим на певний час, а щось – назавжди. З переоцінкою цінностей, з переосмисленням багатьох речей і з набагато дрібнішими змінами в побуті змінюється й мова. І це природно, адже в мові відображається навколишня дійсність і матеріалізується, об’єктивується наше мислення.

Український народ активно «мобілізував рідну мову і повів її у бій». І слід відзначити, що це відбулося й відбувається цілком стихійно, «вірусно», без жодних темників, указівок і методичок, спущених із якихось генштабів та адміністрацій.

Але протягом цього часу не бракувало подій, скандалів та емоційних дискусій щодо мови. Зокрема, в соціальних мережах. І таку радикальність дуже активно використовує росія в цілях пропаганди.

Але, щоб суспільство рухалось у бік української,  має бути постійний тиск і постійна державна політика.

Державна політика

Щодо державної політики, то з 2019 року діє закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Відтоді українська стала обов’язковою для більшості сфер. Згодом набула чинності 25 стаття, яка регламентує застосування державної мови місцевими друкованими медіа, а мовні інституції розробляють і затверджують термінологію, подають і готують пропозиції до нормативно-правових актів, які регулюють питання застосування державної мови.

З 16 липня 2022 року українська мова стала обов'язкова для українського сегменту інтернету.

Але перше, що треба зробити, це завершити процес деколонізації. Державну мовну програму, яка була ухвалена урядом у березні 2024 року, зробити найефективнішим інструментом і утвердженням національних пріоритетів. І важливо протидіяти російській пропаганді. Тому що війна триває, і, на жаль, триває в шкільних аудиторіях, супермаркетах, в інтернеті, тривають спроби окупації українського інформаційного, значить, безпекового простору.

Адже для росії мовне питання – номер один. Вони вважають – де російська мова, там і росія.

Протидія ворожій пропаганді

Як протидіяти російській пропаганді у мовних питаннях, коли росія маніпулює і використовує мову, як зброю для розділення українського суспільства.

За це відповідає українська влада. Треба створювати додаткові можливості для кращої комунікації суспільства, що стосується геноциду проти українського народу. Слід посилювати українську пропаганду і суворе покарання для відвертих ворогів України.

Більше ніж 2000 звернень про порушення мовного закону отримав Уповноважений із захисту державної мови за 2024 рік. Було проведено близько тисячу заходів державного контролю. І збільшилася частка суб'єктів, яких було оштрафовано.

Але левова частка порушень зафіксована у сфері інтернету.

Це одна з найбільших загроз, через які російська пропаганда, поки що не контрольована, окуповує мізки громадян України.

Згідно з дослідженнями, які були проведені, виріс інтерес до українського вмісту в інтернеті, але частка російської пропаганди продовжує зростати в геометричній прогресії. І це стосується неповнолітніх. Ми бачимо кібербулінг, вербування неповнолітніх російськими спецслужбами, повідомлення про так звані замінування закладів освіти. І цю проблему треба вирішувати на рівні держави, законодавчо.

За результатами соцопитування, яке проводилося з

29 листопада по 14 грудня 2024 року, українську мову рідною називають близько 80% громадян України. Українська і російська є однаковою мірою рідною для 13% опитаних. Російську рідною назвали 6% респондентів. Вдома понад 70% опитаних розмовляють українською. Переважно російською вдома розмовляють 11% опитаних. До слова, більшість українців підтримують те, щоб російську мову повністю вилучити з офіційного спілкування.

Український мовознавець Павло Гриценко зауважує, що українцям варто постійно нагадувати, що сьогодні українська мова – це теж оборона України.

Один із  дуже потужних і свідомих, цілеспрямованих напрямків ворога є руйнування української національної ментальності. Українська спільнота вперто не хоче помічати, як поступово, підступно, наполегливо через мову намагаються руйнувати хребет української нації. Якщо є якісь позитивні зрушення у житті українського суспільства, їх відслідковують і обов’язково роблять так, щоб ефект від них був або мінімальним, або зворотнім.

Спостерігається цілеспрямоване отруєння свідомості українців тезами про «недосконалість української мови, її недорозвиненість», «какая разница, ми ж один другого понимаєм». Руйнування української національної метальності – це один із дуже потужних і свідомих, цілеспрямованих напрямків ворога. Це імплементація у свідомість українців ідеї пасивності, меншовартості, що є те саме, що й мовне відступництво, зрада.

Завдання путінської мовної ідеології, а там чітко вона відпрацьована, це державна програма росії, – знищення української мови. Це повний безваріантний лігвоцид, це відновлення статусу російської мови в Україні.

Для чого це їм? А для того, що немає мови, немає держави, нації.

При президентові росії створено спеціальну раду з реалізації державної політики в сфері підтримання російської мови в рф. В одному з розділів мовиться про те, що на так званих «нових територіях» росії, тобто тимчасово окупованих українських землях, має панувати російська мова.

На окупованих територіях росія проводить швидку деукраїнізацію. За час повномасштабної війни зруйнувано, за офіційними даними, понад 700 бібліотек в Україні, сотні бібліотечних фондів спалені. Тим часом, росія наповнює їх російськомовною пропагандистською літературою, підручниками.

Боротьба проти української мови через ці путінські ради – це системні кроки руйнування зсередини, що добре фінансується.  

І що цинічно, що до ради при президентові росії введені громадяни України з захоплених територій, тобто, росія руйнує українське руками самих українців. Отже, мовне питання для росії залишається центральним.

Водночас відбувається м’яке знищення українського мовного простору. Це одна з тактик наступу росії. Його сутність – заміщення україномовного продукту в медіапросторі російськомовним, і зараз ми бачимо нову хвилю. Запрошують експертів, які говорять в етерах мовою окупанта.

Велика війна в Україні все ж змушує громадян відмовлятись від спілкування російською, переходити на українську. Відкрито чимало курсів з вивчення української мови по містах. Однак радикальність у мовному питанні сприймається українським суспільством переважно негативно і це ще й активно підтримує росія, щоб розколювати країну зсередини.

Мова також є маркером українця за кордоном. Бо російськомовних громадян України іноземці сприймають за росіян або ж не розуміють, чому українець не розмовляє українською.

Та все ж є побоювання серед мовознавців і захисників мови, що після війни можливий відкат назад у мовному питанні. А тут вже дуже важлива сильна державна політика.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/mova-natsiya-zbroya-derzhava/33314849.html