Вживання
фемінітивів в українській мові викликає чимало суперечок. Дехто вважає, що їх
потрібно використовувати для «видимості» жінок на мовному рівні, хтось зовсім
не звертає на це увагу. Насправді ж фемінітиви –
це граматична норма української мови. Так, на певний час вони зникли з нашої
лексики, однак із відновленням історичної справедливості вони знову почали
активно використовуватися.
Фемінітиви –
це слова жіночого роду, які є парними з поняттями чоловічого роду та позначають
професію або вид діяльності.
Формування
та використання фемінітивів в українській мові відбувалось протягом століть.
Вони не виникли раптово і, звичайно ж, не є штучною стилістичною формою, а
скоріше, навпаки, є історичним надбанням нашої мови.
Приблизно з
16 ст. вже були відомі фемінітивні словоформи, якими позначали назви жіночого
роду (матуся, сестричка, дворянка, міщанка, праля,
німкеня). Українські поети, письменники, мовознавці, історики постійно
використовували їх у повсякденному житті і своїх творах. А словники української
мови 1900-их – 1930-их років, які описували професійну діяльність жінок, також,
дуже багаті на фемінітиви.
На жаль,
пізніше, під тиском радянської цензури, нашу мову доводили до стану занепаду,
багато лексичних форм виривали з української мови і нав’язували вживання
росіянізмів. Так штучно формували безбарвну і прісну мовну систему.
Останніми
роками триває відродження української культури і мови, у тому числі, і традиції
фемінітивів. Законодавчо закріпленою ця форма вживання в усній і писемній мові,
стала у 2019 році з прийняттям редакції нового Українського правопису.
При побудові
та вживанні подібних словоформ, основними правилами є доречність, внутрішня логіка,
зручність, контекст, змістовне наповнення.
Нам уже давно
відомі і звичні такі фемінітиви, як лікарка, колежанка, учителька, учениця,
спортсменка… Але з’явились фемінітиви, які не вживались раніше через те, що
певними видами діяльності переважно займались чоловіки (інженер, механік,
президент, ректор, академік, водій). Зараз, у сучасному суспільстві, жінки
займають більш активну позицію. І тепер ми можемо розширити вживання іменників
жіночого роду і збагатити лексику новим звучанням.
Отже, якщо
ми хочемо правильно донести свою думку (вважаючи необхідним відмітити стать),
то вживаємо фемінітив.
Формування
фемінітивів відбувається кількома способами:
за допомогою
суфіксів, які додаються до назв чоловічого роду, через вживання слова «пані» (пані міністр, пані суддя) або додаванням
прикметника перед назвою професії у чоловічому роді (шановна посол, цікава лектор).
Найпродуктивнішими
суфіксами, які формують фемінітиви: -К-,
-ИЦ-, -ИН-, -ЕС-.
Найуживанішим
є суфікс -К-. Це найбільш популярний і універсальний суфікс-фемінітивотворець: а́вторка, диза́йнерка, дире́кторка,
реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка.
Суфікси -ИЦ-,
-ИН-. Якщо слово закінчується на «-ник»,
«-ень»,
«-ець», приєднуємо до нього ці суфікси: начальник – начальнИЦя,
учень – ученИЦя, кравець» – кравчИНя, митець – мисткИНя. Саме суфікс «-ИН-»
якнайкраще допомагає творити фемінітиви, що вказують на професійну
приналежність жінки.
Суфікс -ЕС-
рідковживаний: дияконе́са, патроне́са,
поете́са.
Суфікси -Ш-,
-ИХ-, утворюючи фемінітиви, вносять до лексичного значення слова додатковий
компонент: генеральша (це не жінка на
генеральській посаді, а дружина генерала), директорша
(це дружина директора).
Деякі суфікси можуть утворювати варіанти фемінітивів з однаковим лексичним значенням: акторка і актриса, водійка і водійчиня, мовознавиця і мовознавчиня.
Не утворюються
фемінітиви від іменників спільного роду (так, такі в нас є – це іменники, рід
яких можна визначити лише в контексті). Наприклад, суддя, колега. Можна сказати: справедливий
суддя і справедлива суддя. Мій колега
та моя колега.
А як же
колежанка, запитаєте ви? Ці слова треба розрізняти. Колега – це людина, з якою ви працюєте разом. Колежанка – це слово польського походження й означає подругу. А ось
колежанка – нове слово, яке позначає
щось спільне між подругою та колегою (і зрештою, передбачає теплі стосунки, а
не просто формальні).
Фемінітиви все
частіше починають з’являтися в нашій мові. Але ні в словнику, ні в правописі не
наводять затвердженого переліку професій з їхніми фемінітивними формами, лише
суфікси.
Ми можемо
пробувати утворювати фемінітиви від різних основ, але деякі з них, можливо,
звучатимуть дивно, а якісь побоїмося використати. Не страшно! Не використаємо
сьогодні – використаємо завтра. Головне – не вимагати від мови все й одразу. І
пам’ятати, що носії мови рухаються швидше, ніж мовна норма, яка має зафіксувати
зміни.
У багатьох
може виникає запитання, чому ж у сьогоднішніх підручниках не прописані правила
творення фемінітивів. Тут важливо розуміти, що підручники – це вже наступний
крок, бо до підручників потрапляють речі, перевірені часом.
Коментарі
Дописати коментар