Слова з апострофом: правила, приклади, цікаві факти

В українському правописі апостроф вперше з’явився у другій половині ХІХ століття – в період становлення української літературної мови. Апостроф не входить до абетки й не впливає на порядок слів у словниках.

Апостроф – це нелітерний орфографічний знак. Він не позначає жодного звука. За його допомогою в українській мові відокремлюються йотовані голосні (я [йа], ю [йу], є [йе], ї [йі]) від попередніх губних приголосних, наприклад: б’ється, полум’я, п’ятниця, черв’як, торф’яний.

До речі, назва знаку походить з давньогрецької мови та означає «кривий, зігнутий, повернутий».

Звідки ж узявся апостроф в українському правописі?

Вважають, що першим апостроф в український правопис ввів Каленик Шейковський – український мовознавець та етнограф, уродженець міста Кам’янець-Подільський.

У 1860 році він запропонував власну версію фонетичного правопису. Фонетичний правопис –  різновид правопису, за яким написання слова відповідає його літературній вимові. Прикладом фонетичного правопису є славнозвісна «кулішівка» Пантелеймона Куліша. Чому славнозвісна? Бо саме на правописі Куліша ґрунтуються всі подальші українські правописи.

Апостроф з правопису Шейковського ще не був тим апострофом, про який ми говоримо сьогодні. Проте сама ідея була кроком до відмови від твердого знака на користь апострофа, утвердження української літературної мови як самобутньої мови.

Подібно як і літери «ї» та «ґ», апостроф є ще однією особливою прикметою української мови, яка вирізняє її серед інших слов’янських мов.

Правопис апострофа: основні правила

Апостроф ставимо перед я, ю, є, після:

·       губних приголосних б, п, в, м, ф за умови, якщо перед ними не стоїть інший приголосний (окрім р), який належить до кореня слова: кав’ярня, ім’я, п’ять, верф’ю.

·       твердого р у кінці складу: пір’я, сузір’я, міжгір’я.

·       префіксів, що закінчуються на твердий приголосний (з-, в-, від-, під-, над-, без-, роз-, об-): з’ясувати, в’їзд, від’їхати, під’єднати, над’їсти, без’ядерний, роз’яснення, об’єднання.

·       твердого приголосного, яким закінчується перша частина складних слів: дит’ясла, пан’європейський, мін’юст.

·       к в імені Лук’ян та інших похідних словах від нього: Лук’янчик, Лук’яненко і т. п.

Запам’ятати губні приголосні допоможе мнемонічна фраза: МаВПа БуФ. Усі приголосні в цій фразі м, в, п, б, ф – губні.

Коли пишемо слова без апострофа

Насправді правила вживання апострофа дуже чіткі та логічні. Кожен так званий «виняток» можна пояснити.

·       Наприклад, чому слова свято, цвях, морквяний пишемо без апострофа? Відповідь знайдемо в умові до правила першого – «якщо перед ними (б, п, в, м, ф)  не стоїть інший приголосний (окрім р), який належить до кореня слова». У цих словах власне є інші приголосні перед губними у корені слова.

·       За цією самою логікою апостроф не вживаємо у словах:

священник, Святослав, дзвякнути, різьбяр, мертвяк, мавпячий, тьмяний, духмяний, рутвяний, горохвяний.

·       Не ставимо апостроф у словах буря, рюмса, рясний, рядно, ряска, рятівник, зоря, гарячий. Адже згідно правила апостроф ставимо тільки після твердого р, а у наведених словах ря і рю позначають сполучення м’якого [р’] із голосними а, у – [р’а], [р’у].

Слова іншомовного походження з апострофом

Правила написання апострофа в словах іншомовного походження дещо відрізняються від правил, які стосуються питомих слів. Тому на них треба зупинитися окремо.

Апостроф у словах іншомовного походження пишеться перед я, ю, є, ї:

·       після приголосних  б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г, к, х, р.

Перелік приголосних у цьому правилі легко запам’ятати за допомогою мнемонічної фрази МаВПоЧКа БуФ ГРає в ЧуЖі ШаХи.

·       після префікса, що закінчується на приголосний: арʼєргард, адʼютант, інʼєкція, конʼюнктивіт, адʼю́нкт, кон’ю́нктура, диз’ю́нкція.

Апостроф не ставимо:

·       перед йо: курйоз, серйозний.

·       коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед [а], [у]: бязь, бюджет, бюро, фюзеляж, кювет, рюкзак.

                            Пів яблука чи пів’яблука?

        Раніше слова з частинкою «пів» писалися разом. Відповідно, якщо друга частина слова починалася з йотованих голосних я, ю, є, ї, то такі слова з пів- треба було писати з апострофом (пів’яблука), а з власними назвами – через дефіс (пів-Європи).

За новою редакцією правопису (з 3 червня 2019 року) слова з пів- пишемо окремо: пів яблука, пів ящика, пів ями, пів Європи.

Правила переносу слів з апострофом

При переносі з рядка в рядок апостроф не відокремлюємо від попередньої літери. Він має залишитися з попереднім складом.

         Можна переносити так: ком-п’ютер або комп’-ютер або комп’ю-тер.

         Не можна переносити так: комп-ʼютер.

Можна переносити так: обʼ-ява або обʼя-ва.

         Не можна переносити так: об -ʼява.

Чи є слова, в яких ставимо одразу два апострофи?

Такі слова дійсно є! Очевидно, це не дуже часто вживані слова в українській мові, але цікавий сам факт, що такі слова пишемо з двома апострофи: під’яр’я, між’яр’я, над’яр’я.

Нетипове вживання апострофа в українській мові

Окрім основної своєї функції – позначення роздільної вимови губних перед я, ю, є, ї, апостроф в українській мові має й інші функції.

Апостроф вживаємо на позначення усіченої розмовної форми слова (ба’ замість баба, ма’ – мама, мо’ – може).

Усічені форми з кінцевим голосним були поширені у творах українських письменників XIX та XX століть:

Заберіть мене, дя’! Тут вовк!!! (Григір Тютюнник).

Такі форми трапляються і в творах сучасної літератури:

Мамо, ну ма’, пустіть, я сам, я зможу (В. Шкляр).

О! Та ти, хло’, напахтився! (О. Чинилюк).

За допомогою апострофа позначаємо пропущену кінцеву голосну попереднього слова перед початковою голосною наступного слова або розділяємо приголосну префікса від кореня слова. Наприклад: «Всіх панів до ’дної ями» (Павло Тичина).

Також апостроф використовуємо в іншомовних власних назвах, найчастіше після початкових елементів д’ і О’:

О’Коннор, Жанна д’Арк, д’Артаньян.

Як поставити апостроф на клавіатурі

Є декілька способів вводу апострофа на клавіатурі, як і кілька варіантів самого апострофа (друкарський, звичайний апостроф, символ «права одинарна лапка»).

Представлені методи підходять тільки для операційної системи Windows.

  Метод 1: клавіша ', ", Є на англійській клавіатурі

Змініть мову клавіатури на англійську та натисніть на клавішу з лівого боку від Enter. Це символи ', ", Є. Таким способом ви також отримаєте звичайний апостроф. Недолік цього способу –  перемикання між англійською та українською мовами.

         Метод 2: написання слів з апострофом без переходу на англійську

При написанні текстів українською мовою не завжди зручно перемикати мовні налаштування. Щоб робота була зручною, треба запам'ятати невелику інструкцію, яка включає літерні та цифрові комбінації для швидкого набору апострофа. Спочатку активується клавіша «Num Lock», потім послідовно набирати сполучення клавіш. Для чого, лівою рукою притиснути клавішу Alt, а правою набрати цифри 39 на цифровій клавіатурі.

 Джерело: https://livexp.com/ua/blog/slova-z-apostrofom?utm_medium=blog_article&utm_campaign=%2Fblog%2Fslova-z-apostrofom&utm_source=blog-ua