«Спільна
мова» Анастасії Левкової дозволяє читачу подивитися на українську мову не
тільки як на засіб комунікації, а й як на важливий елемент культури, який
змінюється і адаптується до сучасних вимог. Це – не просто книга про слова, а
справжній культурний феномен, що виводить нас на новий рівень розуміння нашої
мови.
Якщо
коротко: вона про особливості мовного розмаїття і адресована, насамперед,
підліткам. Однак і юний, і дорослий читач, і досвідчений філолог із
задоволенням її прочитають.
Книжка читається легко, і навіть складні лігвістичні
явища та процеси постають у ній у доступній та виразній формі
Відправна
теза книжки полягає в тому, що мова – це живий
організм. Вона змінюється та
розвивається, вона нерозривно пов’язана з людською спільнотою, із суспільством.
А спільна мова – це та, яка об’єднує
людей у націю, виокремлюючи
з-поміж
інших народів.
У такому статусі вона стає «спільним домом для людей», що живуть у певній державі, і своєрідним культурним муром, який має захищати від ворогів і привітно відкривати брами для друзів.
На початку
книжки авторка описала та проілюструвала ключові функції мови. Суть кожної із
цих функцій докладно і з урахуванням вікових особливостей пояснюється юним
читачам. Книжка допомагає зрозуміти, якими словами краще висловити емоції, якими
словами найкраще показати свою приязнь, а якими можна ранити, які слова
недоречні в офіційній мові.
Далі авторка
пояснює різні мовні явища, такі як демінутиви (пестливі форми слів),
діалектизми (слова певного регіону), пейоративи (негативно забарвлені слова),
лексичні дублети (синоніми).
Вона
пропонує зрозуміти мовне розмаїття та відкрити нові горизонти у вивченні рідної
мови. І все це описано для підлітків неформально і доступно, без істотного
нагромадження термінології та з докладним поясненням. Це помітно неозброєним
оком навіть на рівні назв розділів: «Солодюцькі слова», «Мандрівці й осільці»,
«Язикомова», «На кожне сільце – своє слівце». Той, хто добре розуміється на
мовознавчих питаннях, уже може здогадатися, про що йтиметься в розділі.
Принади книжки
Анастасія
Левкова пише про мову вдало поєднуючи раціональний виклад з емоційними та
образними засобами. І це має своє обґрунтування, адже світогляд підлітка дуже
емоційний і потребує яскравих пояснень, описів, а не нудних тлумачень.
Так на думку
авторки, мова подібна до людини, адже має своїх предків (прамови), має своїх
родичів, що входять в групу однієї з гілок мовної сім’ї. А слова, як і люди, можуть подорожувати і,
так би мовити, оселятися в інших мовах (слова іншомовного походження), або ж
можуть домувати в межах рідної мови.
Книга
Анастасії Левкової «Спільна мова. Як народжуються і живуть слова» ввійшла до
списку «топ БараБуки» найкращих родинних видань 2021 року.
Про авторку:
Анастасія
Левкова – українська письменниця, культурна менеджерка, редакторка і
викладачка. Авторка книг «Старшокласниця. Першокурсниця», «Ашик Омер» і
«Спільна мова. Як народжуються і живуть слова». Координаторка літературного
конкурсу «Кримський інжир / Qırım inciri» і співупорядниця однойменних
антологій української та кримськотатарської прози, поезії, перекладів. Членкиня
Українського ПЕН. Кавалерка французького Ордена Мистецтв та літератури.
Коментарі
Дописати коментар