Рада підтримала постанову про оновлення правопису та національний шрифт: що це означає

 

Верховна Рада 15 січня 2026 року підтримала постанову № 14334 про посилення ролі української мови. Документ передбачає оновлення правопису та запровадження національного шрифту як елемента державної ідентичності.

Про особливості документа та його значення розповіла перша заступниця голови комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич та ілюстратор і шрифтовий дизайнер Богдан Гдаль. https://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=4789965

Констанкевич наголосила, що ухвалення цього рішення є логічним завершенням тривалого процесу. За її словами, питання українського правопису історично було політизованим і неодноразово зазнавало втручання з боку Російської імперії та СРСР.  «Український правопис – це завжди було питання політики. Російська імперія системно втручалася в нього з ідеологічних міркувань», – зазначила вона.

Констанкевич нагадала, що правопис, рекомендований Національною комісією у 2019 році, тривалий час не міг бути повноцінно впроваджений через судові рішення, зокрема постанову ОАСК. Лише після апеляцій і рішення Верховного суду з'явилася можливість фіналізувати процес на законодавчому рівні.

«Щоб остаточно завершити цей процес, наприкінці грудня спікер парламенту Руслан Стефанчук вніс відповідну постанову. Її підтримали представники багатьох комітетів, і це свідчить про майбутню єдність у сесійній залі», – сказала вона.

Згідно з документом, оновлений правопис та рішення щодо шрифту мають бути впроваджені до 1 березня 2026 року.

Національний шрифт: відмова від російської спадщини

Окремий блок документа стосується запровадження національного шрифту. За словами Ірини Констанкевич, йдеться не про одномоментну заміну всіх шрифтів, а про визначення державного стандарту.

«Нам потрібно позбутися російських шрифтів із російським корінням – таких як «Іжиця». Це повзуча експансія, яка роз’єднує українське середовище», – наголосила вона.

Водночас вона підкреслила, що в Україні вже існує значна кількість якісних українських шрифтів, зокрема «Рутенія» Василя Чебаника, за яку автор отримав Шевченківську премію.

«Українці багаті не одним шрифтом. Маємо десятки питомо українських рішень високого рівня. Завдання – обрати державний шрифт і зробити це фахово», – сказала Констанкевич.

Остаточні механізми впровадження, за її словами, визначатимуть у підзаконних актах – за участі Кабміну та профільних комісій.

   «Шрифт – це не прикраса, а ознака держави»

Ілюстратор і шрифтовий дизайнер Богдан Гдаль пояснив, що створення національного шрифту – це складний і тривалий процес, який не варто спрощувати.

«Якісний шрифт такого рівня – для парламенту, державних документів – може створюватися пів року або рік. Це повільна і дуже точна робота», – зазначив він.

За словами Гдаля, шрифт – це не лише форма літер, а й носій історичних, культурних і політичних сенсів.

«Шрифт можна порівняти з людиною в одязі: є кістяк — форма літер, а є стиль, який передає дух епохи, ідентичність, українськість», – пояснив дизайнер.

Він також звернув увагу на те, що сучасна кирилиця значною мірою є результатом реформи Петра І, яка, за його словами, «поламала природну еволюцію письма».

«Ми маємо переосмислювати кирилицю й створювати українську її версію – з нюансами, які показують нашу тисячолітню традицію письма», – сказав Гдаль.

На його думку, національний шрифт є такою ж важливою візуальною ознакою держави, як герб, прапор або національна валюта. «Навіть якщо людина каже, що не розрізняє шрифти, графіка літер підсвідомо впливає. Це працює на ідентичність».

Джерело: https://suspilne.media/culture/1214584-rada-pidtrimala-postanovu-pro-onovlenna-pravopisu-ta-nacionalnij-srift-so-ce-oznacae/