Багато хто
думає, що для гарного мовлення потрібно ідеально знати правопис і правила.
Через це українська починає здаватися складною і навіть «штучною» у
повсякденному спілкуванні. Насправді ж усе працює значно простіше: мова стає
красивою через деталі – вимову, слова, інтонації та звички. Саме вони
формують відчуття легкості й природності.
Які саме
речі варто змінити у своєму мовленні, пояснює викладачка української мови
Оксана Гордійчук.
Вимовляйте
шиплячі твердо
Шиплячі
звуки – [ш], [ч], [ж], [дж] – легко запам'ятати у фразі «ще їжджу». Саме тверда
їх вимова є ознакою красивої української. Щоб відчути різницю, послухайте, як
ці звуки вимовляють досвідчені диктори телебачення або радіо.
Скоромовки –
найпростіший спосіб натренувати чіткість і виразність.
Відкрийте
для себе слово «прошу»
«ПрОшу» з
наголосом на перший склад – одне з найбагатших за значенням слів в українській.
Воно замінює «будь ласка» у відповідь на «дякую», звучить стриманіше і
вишуканіше. Ним можна підтвердити дозвіл («ПрОшу!»), посилити заклик («ПрОшу,
проходьте»), ввічливо перепитати або виразити здивування – залежно від
інтонації. Головне – не плутати з «прошУ» з наголосом на останній склад, яке
означає лише прохання.
Кажіть «пан»
і «пані»
«До нас
заходила якась пані» звучить зовсім інакше, ніж «до нас заходила якась жінка».
Слова «пан» і «пані» вживаються перед іменем, прізвищем, посадою або званням – пані
Олена, пан директор, пан Коваленко. Але не поєднуються з іменем і по батькові
одночасно: «пані Тетяна Дмитрівна» – некоректно.
Використовуйте
кличний відмінок
«Друже»,
«колего», «мамо», «пане професоре», «Ольго Дмитрівно» – кличний відмінок одразу
надає мовленню українського колориту і нормативності. Якщо правила його
творення ще не відклалися в пам'яті – саме час загуглити і почати вживати
послідовно.
Замініть
«давайте» на наказовий спосіб
«Давайте
зробимо це разом» – калька з російської. По-українськи природніше: «зробімо це разом».
«Пішли додому» – краще «ходімо додому». Наказовий спосіб дієслова звучить
органічно і позбавляє мовлення від зайвих слів-паразитів.
Відмовтеся
від «дуже» на користь
синонімів
«Дуже» – найпоширеніше
й найбанальніше підсилювальне слово. Його легко замінити: вельми, напрочуд, доволі, досить, надзвичайно, неймовірно, вкрай.
Достатньо вибрати два-три улюблених і поступово вводити у мовлення – це вже перший
крок до багатшої лексики.
Шукайте
українські відповідники англіцизмів
Не
обов'язково викидати з мовлення всі запозичені слова - достатньо знати і
вживати паралельно українські відповідники. Фотографія – або світлина.
Абсолютний – або цілковитий. Дедлайн – або реченець (до речі, це слово вживали
ще Франко і Коцюбинський). Мати вибір – завжди краще, ніж не мати.
Додайте
фразеологізмів
«Я
повернулась пізно» і «я повернулась у свинячий голос» –
начебто той
самий зміст, але зовсім різне звучання.
Фразеологізми
додають емоцій і барв. «Спало на думку» замість «прийшло в голову», «збити з
пантелику» замість «збити з толку» – і мова одразу оживає. Головне – не
перекладати сталі вирази дослівно з інших мов, а шукати питомі українські
відповідники.
Не бійтеся
діалектизмів
Діалектизми –
це не ознака «сільської мови», а живе народне мовлення з характером. У
неформальному спілкуванні вони звучать природно і колоритно. Можна досліджувати
діалект свого регіону або цікавитися словами з інших областей України – і збагачувати
ними активний словник.
Виражайте
емоції по-українськи
«Вау» і «капець»
– зручно, але не дуже барвисто. Українська має власний арсенал: «овва», «ще б
пак», «отакої», «трясця», «халепа», «хай йому грець», «дідька лисого». А ще – цілий
пласт народних виразів, які передають емоції соковито і точно. Знайти їх
нескладно, а вживати – задоволення.
Коментарі
Дописати коментар