В
українській мові є засоби для досягнення гендерної коректності.
«Українці й
українки», «захисники і захисниці», «читачі й читачки» – багатьох тіпає від
подібних пар слів, і ці люди починають доводити, що множина не має роду. Однак
не має роду множина у словах «ножиці», «канікули», «окуляри», а «українці»,
«захисники» і «читачі» – це множина іменників чоловічого роду. А є ще жіночого:
українки, захисниці, читачки.
Зменшити
історичний мовний андроцентризм (використання чоловічого роду як загального
поняття для позначення всіх людей) ми можемо за допомогою фемінітивів та
нейтральної лексики. Фемінітиви вживаємо поруч із маскулінітивами (іменники
чоловічого роду, які позначають особу) – пишемо або повним словом, або додаємо
через скісну риску суфікс із закінченням: вчителі/-ки, військовослужбовці/-иці,
хірурги/-ині, коміки/-еси.
На перше місце варто ставити ту стать, якої більше у професії. Якщо у медицині, освіті та редагуванні більше жінок, то вживаємо спочатку жіночий рід, а потім чоловічий: лікарки і лікарі, лікарок/-ів; вчительки і вчителі, вчительок/-ів; редакторки і редактори, редакторок/-ів. Військовослужбовиць, інженерок і комікес менше, тому пишемо так: інженерів/-ок, коміків/-ес, військовослужбовців/-иць, інженерів/-ок.
Якщо ж пишемо зі сполучником, а не через скісну риску, то обираємо не «та», а «і» (або його фонетичний варіант «й»), як день і ніч, правда і кривда, чоловік і жінка, українці й українки, а не день та ніч, правда та кривда, чоловік та жінка, українці та українки, бо «та» часто приєднує менш вагомий компонент.
А засобами для створення нейтральності в українській мові є:
ü збірні іменники (вчительство, студентство, учнівство,
батьківство, панство тощо);
ü описові конструкції зі словами спільнота, коло: вчительська
спільнота, підприємницьке коло.
Тому не «шановні вчителі», а «шановні вчительки і вчителі» (в освіті 90 % жінок) або «шановна вчительська спільното» або «шановне вчительство». А коли хочеться сказати щось про «українців», то варто згадувати і українок або ж казати «український народ».
Якщо це не звертання, то можна вживати узагальнене «українці» на позначення обох статей, бо, по-перше, закон економії мовних засобів полягає в обранні коротших варіантів, по-друге, є усталеність слововжитку.
Ми ж не
намагаємося змінити андроцентричну синтаксичну сполучуваність у реченні «Хто
прийшов?» на «Хто прийшла?» (навіть якщо прийшла жінка) або «Хто прийшли?»
(навіть якщо прийшло кілька людей). Особливість координації підмета з присудком
тут полягає в тому, що коли підметом є займенник хто, дехто, ніхто та ін., присудок теж уживаємо в однині.
Однак це не
заклик нехтувати фемінітивами або нейтральними словами. В українській мові
засоби для досягнення гендерної коректності є. А якщо йдеться про конкретну
жінку, то не вживати щодо неї фемінітив узагалі гріх.
Коментарі
Дописати коментар