«Виконувач
обов'язків» є нормативною формою в українській мові. Чому вислів «виконуючий обов'язки»
неправильний та як оформлювати офіційні документи.
Як правильно
називати тимчасову посаду
В
офіційно-діловому мовленні та кадрових документах досі часто трапляється
словосполучення «виконуючий обов'язки». Попри поширеність, воно не відповідає
нормам сучасної української літературної мови й є калькою з російської.
Чому
«виконуючий» – це помилка
Слово
«виконуючий» утворене за моделлю російського «исполняющий» і належить до
активних дієприкметників теперішнього часу на -учий (-ючий).
Відповідно
до § 32 Українського правопису, такі форми не є типовими для сучасної
української мови. Їхнє вживання обмежене, а в більшості випадків вони
вважаються неприродними для українського мовлення.
Як правильно
сказати
Замість
калькованого вислову слід використовувати нормативні українські відповідники:
· виконувач
обов'язків;
· тимчасовий
виконувач обов'язків;
· особа, яка
виконує обов'язки.
Наприклад: виконувач
обов'язків директора; виконувач обов'язків ректора; тимчасовий виконувач
обов'язків начальника.
У якому
відмінку ставити назву посади
Після
словосполучення «виконувач обов'язків» назву посади потрібно вживати в родовому
відмінку.
Правильно: виконувач
обов'язків директора; виконувач обов'язків декана; виконувач обов'язків
начальника.
Саме така
форма відповідає нормам сучасної української мови.
Як правильно
писати скорочення «в. о.»
В офіційних
документах словосполучення «виконувач обов'язків» зазвичай скорочують до «в.
о.».
Під час
оформлення документів варто пам'ятати кілька правил:
· після кожної
літери ставлять крапку;
· між
скороченнями залишають пробіл – в. о.;
· усередині
речення пишуть «в. о.» з малої літери;
· на початку
речення або в реквізиті «Підпис» використовують «В. о.»
Дотримання
цих норм допоможе уникнути поширених мовних помилок і правильно оформлювати
офіційні документи.
Коментарі
Дописати коментар